📍 Історичний осередок віри, скорботи та громади.

Стара церква Солстада понад 250 років була духовним і соціальним центром для зовнішнього Біндалу. Першу церкву збудували приблизно у 1642–1643 роках, і з часом будівлю як удосконалювали, так і замінювали. У 1734 році місцеві жителі звели нову церкву, яку згодом передали місії. Вона була пофарбована в червоний колір, обшита дошками та мала квадратну вежу з куполом — типовий подовжений тип церкви без трансепту.

Церкву добре доглядали, і в 1888 році її перенесли до Ланде в Тосені після королівського рішення. Водночас нову церкву збудували на фермі Холм, біля національної дороги 17. Вона й досі називається церквою Солстада, хоча тепер розташована в Холмі.

🕯️ Кладовище в Солстаді протягом 250 років було головним місцем поховань для зовнішнього Біндалу. Сьогодні цю територію вкривають поля, але невеликі підвищення рельєфу видають старі могили. Надгробні знаки різнилися залежно від соціального статусу: залізні плити для найбагатших, залізні хрести для середнього класу та дерев’яні хрести — або й зовсім нічого — для найбідніших.

👣 Особливою пам’яткою є хрест Елсе Марі Єнсдаттер (1845–1882), що лежить у купі каміння на південний захід від огородженої території. Вона народила 12 дітей, але 10 втратила під час пологів. Лише двох охрестили перед їхньою смертю. Сама Елсе Марі померла під час пологів, а причиною була резус-несумісність між групами крові батьків.

🎯 Історія Елсе Марі та Оле Тофт Юнсена — які мали 14 дітей, але не мали нащадків — дає яскраве уявлення про умови життя та долі, що розгорталися тут. Солстад — це не просто місце, а пам’ять про віру, втрату й витривалість.